Журналістка радіо «Пульс» Альона Князєва підготувала репортаж з цієї країни.
Вишита картина в Українському центрі
Яких сусідів ви б хотіли бачити поруч з вашим житлом? Веселих, врівноважених, товариських, добрих, щедрих і неконфліктних, з добрими намірами. Це на рівні приватного помешкання. Що змінюється на рівні країн? Майже нічого. Нещодавно журналісти різних українських телерадіокомпаній в рамках фестивалю «Калинові мости» відвідали Польщу. Цей фестиваль започаткувала Рівненська обласна телерадіокомпанія. І ось вже багато років поспіль журналісти з України відвідують Вермінсько-Мазурське воєводство, що розташоване в північно-східній частині Польщі. Адже саме там існує найбільше об’єднання українців у Польщі. Ми побували в українських школах, зустрілися з представниками влади Ольштина – це столиця воєводства (по нашому області), побачили на власні очі, як реалізуються інфраструктурні та екологічні проекти і чого досягло воєводство за роки перебування в Європейському союзі. За словами голови об’єднання Українців у Польщі Ольштинського відділення Вермінсько-Мазурського воєводства Степана Мігуса, Українське культурно-суспільне товариство виникло у 1956 році, після смерті Сталіна. В ті часи його контролювали спецслужби, не можна було друкувати пресу. «У 1990 році вже виникло Об’єднання українців у Польщі, яке стало дихати на повні груди. Третину фінансової підтримки надає організації уряд, інше – спонсори і гранти Євросоюзу», — наголошує Степан Мігус.
— Вдалося створити мережу пунктів навчання української мови. Пункти навчання української мови, згідно з польським законом, мали існувати і існували при польських школах. Дирекції шкіл були зобов’язані знайти вчителя і платили за його роботу. Нашим завданням було знайти дітей для цих пунктів навчання. На перших порах, тобто в 50-70 роки, ми мали таких пунктів 80 і навчанням було охоплено 7 тисяч українських дітей. Потім був ряд реформ в освіті і зменшилася кількість шкіл, передусім на селах, і тих пунктів зменшилося майже наполовину, бо на сьогодні маємо 42 пункти навчання української мови, в них навчається коло 2-х тисяч дітей, отже дітей вже менше суттєво. На нашій території маємо два комплекси шкіл з українською мовою навчання. Це Гурово-Ілавецька гімназія і ліцей загальноосвітній, і музична школа. Там, до речі, теж є музичні класи. І Бартошиці, початкова школа: дошкільнята і гімназія.
Директор комплексу шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях Любомира Тхір розповіла, що початкова школа має сьогодні 80 учнів. Навчаються тут діти з першого по шостий клас, в тому числі і діти з України. Торік навчалися діти з Криму, Дніпра.
— Фінансово в нас єдине, що батьківський комітет, тобто добровільна складка, то є 30 злотих в рік. І то не обов’язково: якщо батько хоче, то він дає ті гроші, якщо ні, то ми не можемо вимагати. Навчання в нас безкоштовне, позаурочні заняття всі безплатні. Так що діти можуть користуватися тим. Ті гроші, по 30 злотих, вони призначуються на конкурси, які ми проводимо, і на нагороди. І на закінчення навчального року ми купуємо дітям книжки, нагороди книжкові перш за все. То є невеликі гроші, бо то не 300 і не 500 злотих, бо це смішні гроші. Більшість грошей ми здобуваємо завдяки діяльності нашого товариства випускників «Приятелів школи «Калина». Кожен громадянин Польщі може передати 1% від свого прибутку на користь якоїсь організації, чи на користь хворих дітей, чи на якісь культурні організації, які є тою організацією громадянською. Так що ми практично здобуваємо гроші, таким чином батьки дуже ангажуються, щоб зайти до свого сусіда, до свого знайомого і сказати: «Слухай, відпиши той 1% на українську школу. Ми завдяки такій активності батьків маємо гроші. Може то не є великі гроші: 7-8 тис., але ми завдяки тим грошам можемо подавати заяви на конкурси, на гранти. Щоб дістати 10 тис., ми мусимо мати 2-3 тис. своїх. Але це дуже файна форма, адже завдяки 1% ми практично обладнали школу в нові парти. А тепер вже на навчальні проекти, культурні проекти. Ну і звичайно, наші діти не поїхали б ні на один концерт, якби не 1%, тому щоб зфінансувати автобус, щоб вони показалися на фестивалі в Кошалиничі, чи на фестивалі дитячому в Гіжицьку чи Ельблонзі, батьки практично не платять за такі переїзди. Ну може символічно 10 злотих, щоб внесок батьків також є.
Воєводський огляд малих театральних форм «Я і малий театр» щороку збирає понад 170 дітей з усього воєводства, на нього запрошують і дітей з України. Школярі готують казки, інсценізовану поезію, літературно-музичні композиції, теми теж різноманітні: в тому числі про Майдан, про війну в Україні.
— «Також приймаємо дуже багато гостей. Рік тому був в нас наш герой, боєць з України Денис Володюк, який реабілітувався в Гурові Іловецькому. Він провів зустріч з дітьми, діти дуже зацікавлені, слухали про все, що діється на Сході. Він розповідав про те, як побачив смерть, як на його очах гинули друзі. Я просто не подумала, що наші діти такі вразливі, що також відчуватимуть все, що діється, тому що ми все бачимо по телебаченні, слухаємо, а тут наживо минала зустріч з хлопцем, який чудом вижив, ну і про все це міг розповісти нашим дітям. Так що я під враженням гімназистів, що вони в нас досить такі свавільні, як то кажуть, європейські діти, не такі всі дисципліновані. Але тут вони слухали без якихось там…Ну, навіть сльози в очах дівчата мали, коли почули про трагедію тільки одного з бійців. І наші діти також їздили в листопаді, давали благодійний концерт. Маленький ансамбль «Водограй» для хлопців з АТО, які проводили реабілітацію, які були на лікуванні в Поморському воєводстві. І також наші діти робили багато заходів, щоб зорганізувати гроші. 28 хлопців лікувалося солдатів, військових, щоб купити їм такі маленькі подарунки на свята, щоб вони могли щось для своїх дружин і дітей привезти з Польщі. Так що дітки наші творчі, активні, звичайно, що їх до цього інспірують також вчителі, то так працюємо.
«Ні, я жива, я вічно буду жити, я в серці маю те, що не вмирає» — ці слова Лесі Українки вишито на шкільному прапорі. За словами пані директорки, весь педколектив прагне прищепити дітям любов до України. «Бо це те, що ми маємо в душі, що ніхто не забере: ні вода, ні війна», — наголошує пані Любомира. Зазначу, що в гімназії і ліцеї можуть вчитися й діти з України. Навчання безплатне, заплатити доведеться за харчування і проживання в гуртожитку, але ціна цілком доступна. Від себе додам, що і початкова школа в Бартошицях, і ліцей та гімназія в Гурові Ілавецькому справили на українських журналістів неабияке враження: багато картин, малюнків, чисті і сучасно обладнані класи. Навчаються тут діти й з України. І не обов’язково це діти багатіїв. Головна вимога – самостійність, наполегливість у навчанні. Тих, хто порушує режим, відправляють додому, бо домовитися, навіть за гроші в Польщі неможливо, з корупцією борються на всіх рівнях.
Аеропорт Ольштин
Аэропорт
Ольштин и радуга
Картина Ольштину від Луганщини
Маленькі екологи
А тепер пропоную перегорнути наступну сторінку сучасного європейського життя у Польщі. Аграрний сектор. Ми в гостях у фермера Івана Яціва, у місті Палюзи Бартошицького повіту. Сучасна техніка, я б сказала, багато різної техніки, чистий майданчик і ангари для її зберігання, сучасні будівлі, безкраї поля – так виглядає фермерське господарство Палюзи. Іван Яців — директор ТОВ Палюзи. «У 1981 році це був виробничий кооператив і 100 засновників; 1993 року 57 жителів відповідно до нових законів, створили товариство з обмеженою відповідальністю. Сьогодні у товариства 36 співзасновників. Поступово старші власники віддають право на володіння землею молодшим членам родин. Такого поняття, як паї, в Польщі немає», — розповів Іван Яців.
— Як закладали спілку, мали власної землі 750 га і 150 га взяли в оренду у держави. Упродовж цих літ докуповували землю: у людей, у держави, тепер мають власної землі 2040 га. В основному спілка займається вирощуванням пшениці і ріпаку. До того займалися й тваринництвом, тобто й великої рогатої худоби, і вирощуванням свиней: зараз мають 200 голів – це до зими і буде тому шлюз. Бо нема вигоди, немає інтересу. Врожаї кожного року кращають. Мали того року 7,5 тонн з гектара пшениці і 5 тонн ріпаку – це хороший показник. За 38 років його роботи не було ще такого вимерзання озимих і відповідно це позначиться на врожаї. В них є відповідні вимоги. Є певні теж у них умови, ЄС виставляє, щоб певні категорії рослин і сівозміна щоб була.
Пшеницю, 2\3 вирощеного зерна реалізовують за кордон: відправляють у Гданьський порт, а третину купують місцеві млини. А ріпак в основному купують місцеві виробники на олію. Обробляють землю 24-26 працівників, у жнива ще 3-4 людини винаймають. Заробляють по 14 злотих за годину, кваліфіковані працівники – 21 злотий. В жнива комбайнер може заробити 7 тисяч злотих. Якщо порахувати по курсу до гривні один до семи, то виходить 49 тисяч гривень. Допомогу від держави великі спілки не отримують. Ринок ЄС диктує ціни на вироблену продукцію. Є і свої ризики. Наприклад, щоб займатися тваринництвом, потрібно багато вкласти в обладнання, яке має відповідати всім вимогам, а вони дуже високі. Тож, пан Іван Яців та інші власники віддають перевагу рослинництву.
Загалом продукція аграрного сектору Польщі, перероблена у тому числі, має високу якість, бо вимоги і стандарти ЄС дуже високі. Від цього виграють передусім споживачі. І, звісно ж, фермери і переробники, які в змозі випускати конкурентоздатну продукцію.
Фермер Іван Яців, ТОВ Палюзи
Наступна сторінка – робота місцевого самоврядування. Зазирнемо у Сеймик Вермінсько-Мазурського воєводства. Сама будівля досить цікава, а зал засідань – це мініатюра Польського Сейму. Кожне місце депутата підписане. Є місця і для представників громадськості. З 1990 року воєводство має свій регіональний парламент, свій уряд, своїх мешканців і свої завдання. За словами Першого заступника Маршалека Вермінсько-Мазурського воєводства Мирона Сича, в Євросоюзі головною філософією є союз областей, тобто регіонів. Тому для України так важлива реформа децентралізації. До адміністративної реформи в Польщі було 49 воєводств, а зараз 16.
Адресный план сеймик
— Тоді утворилося це воєводство, ще не говорилося про це, що, і свідомості серед політиків не було, що буде Польща регіональна розпоряджатися фондами європейськими. І досі влада центральна, хоча я також був при владі центральній останні вісім років, не може погодитись, що ті гроші Євросоюзу розподіляють власне самоврядування воєводства, тобто тут, в Ольштині. Партнером влади Сейму в дійсності не є Варшава, але є Ольштин самоврядування обласне, і звідци теж це порозуміння на гміни, на райони, на організації поза урядові ( громадські організації мають величезне значення). З нами вони мусять бути в добрих відносинах, тому що з нами ведуть розмови після цього, як ті гроші розділити.
Як зазначив пан Мирон Сич, регіональні програми Євросоюзу, що направлені на розвиток, розподіляються на рівні воєводства. До 2020 року Вермінсько-Мазурське воєводство за різними програмами отримало мільярд сімсот мільйонів євро додаткових грошей. Бюджет воєводства на рік сягає 800 мільйонів євро. Якщо до 2014 року гроші здебільшого розподілялися на розвиток інфраструктури, то зараз більша частина коштів йде для розвитку підприємств, на інновації, новітні технології. Але також є гроші на безробітних, молодь, культуру. Важливо, що воєводство не має корінного населення. Історія польсько-українських, польсько-німецьких відносин, операція «Вісла», сталінська доба, — всі ці події не змогли зламати волю численних соціальних і національних груп до об’єднання, впровадження реформ. 10% населення у воєводстві інших національностей.
— Вдалося нам також заангажувати національні меншини в розвиток воєводства. Така була ціль наша. І тоді національні меншини зрозуміли, що ми їх поважаємо не як предмет, ні, не дбайте тільки про себе, але беріть відповідальність за своє воєводство, за свою гміну, за своє село. Не тільки, скажем, за українські справи чи німецькі справи, а загалом за район, і в кінці за воєводство (за область). І мушу вам сказати, що меншини дуже поважно це потрактували.
Представники громадських організацій, в тому числі національних меншин, приходять на засідання Сеймику, вони можуть бути залучені у всі проекти, що пропонує Євросоюз: культурні, просвітницькі, бізнесові. Реформа місцевого самоврядування дуже важлива для України, бо влада центральна має поділитися владою з місцевою, а влада на місцях повинна мати гроші. Але існують обмеження у заробітках для виконавчої влади – не більше 12 тисяч злотих на місяць. І торкається всіх: від президента до мера міста. Керівник банку може заробляти більше, директор лікарні набагато більше заробляє. А от мер і вуйт заробляють однаково. Контролюючі органи перевіряють політиків по півроку. Існує 385 різних контролюючих антикорупційних інституцій. Тож, всі чиновники до кінця квітня поспішають скласти декларації, які наступного дня оприлюднюють в газетах. Якщо знаходять порушення, то політики змушені йти у відставку.
10 років Польща виконувала вимоги ЄС, такі як зараз має виконати Україна, для того, щоб згодом стати членом ЄС. Вимоги викладені детально в Угоді про асоціацію. Польща підписала таку Угоду у 1991 році, за три роки подала заявку на вступ до ЄС, а у 2004 році, тобто через 13 років Польща стала членом Євросоюзу і дуже цим пишається. Польскі політики, регіонального рівня в тому числі, як добрі сусіди, діляться своїм досвідом з
українськими колегами. Таким самим добрим сусідом хоче бачити нас Польща. Говорить перший заступник президента Ольштина Ярослав Слома.
— Ми схвалюємо ваш європейський вибір. Ми біли разом, коли вирішувалася доля України на Майдані, і коли почалася російська агресія на Донбасі і в Криму.
Пан Ярослав Слома пригадав, що у 1989 році Польща була банкрутом, але «шокова терапія», тобто проведені вчасно реформи сприяли розвитку польського суспільства. І не тільки матеріального становища, а й інших сфер життя. Сьогодні у Вермінсько-Мазурському воєводстві є сучасні дороги, розвинена зручна і доступна інфраструктура. Цього року почав працювати сучасний аеропорт. Ціна на квиток дорівнює ціні на автобусний. Вирішено питання утилізації сміття (таке болюче для України). Триває будівництво теплоелектростанції, яка працюватиме на енергоємному сортованому смітті. У воєводстві вже не використовується шифер, адже він є джерелом азбесту – шкідливого для довкілля і здоров’я людей. Екологічні знання поширюються в польському суспільстві від наймолодших до найстарших жителів. Поляки люблять розваги і насолоджуються з родинами у вихідні відпочинком на озерах, в лісі, в історичних місцях своєї країни.
Екологічній тематиці ми присвятимо окремий матеріал. А на сам кінець хочу нагадати, що Україна на шляху до кращого життя, на яке вона безумовно заслуговує, має провести реформи, адже передбачені Угодою про асоціацію зміни спрямовані за великим рахунком на покращення життя людей.
Альона Князєва
Будівля уряду Ольштина
Ліцей з українською мовою навчання в Гурово Ілавецькому
Рятувальники на озері
Прилад для пішоходів
