5 Сен, 2013

За 40 днів навколо Байкалу

Студентка з Краснодона Вікторія Гурова здійснила незвичну мандрівку навколо одного з найбільших озер світу — Байкалу. Ще зі шкільної парти дівчина захоплюється мандрами – влаштовувала мандрівки навколо Краснодонського району.

А згодом Вікторія разом зі своїм старшим братом Дмитром та друзями розпочали шукати пригод поза нашою областю. Для неї не проблема піти у гори на 10 днів з наметом та рюкзаком вагою 15 кілограмів. Мандрівниця не боїться залишитися без душу, теплого пледа, телевізора та засобів гігієни, посеред гір чи просто десь у лісі.

Вікторія побувала вже у горах Криму та Кавказу. І ось цього року влітку, вони разом з братом вирішили подивитися на Байкал – найсуворіше та найвеличніше російське озеро. Його глибина сягає 1641 метрів.

На горизонті селише Листв'янка Іркутської області Росії

Байкал дуже красивий, він заспокоює думки, каже Вікторія. Природа на Байкалі різна. Головна ж господиня у тих краях – це, звісно ж, тайга – сувора, похмура та велична.

Вікторія Гурова, краснодонська мандрівниця: «Природа разная. На полуострове Святой Нос – тайга. Там огромные комары и бескрайний лес. На Кругобайкальской железной дороге с одной стороны большие скалы и березки растут прямо на скалах»

Півострів Святий Ніс

В цій подорожі Вікторія з братом провела більше 40 днів. За цей час мандрівники зустріли багато цікавих людей. Хтось їх підвозив на машині, хтось дозволив розбити намет безпосередньо посеред городу, коли вони вирішили під кінець подорожі подивитися столицю Бурятії – Улан-Уде.

Вікторія та Дмитро у цій пригоді побували на різних куточках Забайкалля, подивилися безліч сіл та річок. Мандрівниця говорить, що нічого не боялася. І навіть, стверджує дівчина, ведмедів, якщо б зустріла їх.

Вікторія Гурова, краснодонська мандрівниця: «Случаи нападения на людей начинаются, когда только медведи просыпаются, когда голодные, а еды нет – ягоды еще не поспели. Он может просто тебя не заметить, пройти, если он будет не голодный. Но если он заметит, если ты в гору будешь бежать, то все равно он догонит, по деревьям они тоже хорошо лазают. Медведь может бежать со скоростью 50 км в час. Можно спастись, если вниз убегать. Он же косолапый, он медленно спускается»

Вікторія Гурова в долині Шумак

Місцеві жителі називають Байкал морем, можливо за те, що він дуже великий, а можливо тому, що він завжди різний: бурхливий чи навпаки – спокійний. Народна пісня так і звучить: «Славне море, священний Байкал». Вікторія Гурова впевнена, що обов’язково колись повернеться на Байкал, аби ще раз насолодитися його фантастичною красою та різноманітністю. Поки що ж задумала нову подорож – підкорити Грузію. Проте, коли саме здійсниться ця мрія, мандрівниця поки що не знає, а може тримає у секреті? Вікторія запевняє, куди б не була її наступна подорож, вона буде не менш захоплюючою та складною.


Острів Ольхон на Байкалі

image_print

You may also like...